Ця жінка увійшла в історію як одна із перших та найпрацьовитіших жінок-фотографинь Америки, адже за життя вона зробила понад 8000 зображень. Еліс Остін працювала на Стейтен-Айленді, а найбільшої слави їй принесли вуличні фотографії, а також інтимні зображення життя, стосунків жінок Вікторіанської епохи. Більше про фотографиню та історію її музи з Брукліну розповість brooklynka.
Хто така Еліс Остін?
Її захоплення не обмежувалося лише фотографією, Еліс Остін була ще й спортсменкою, полюбляла грати на банджо, заснувала садовий клуб Стейтен-Айленд. Цікавим є й те, що вона була першою жінкою, яка у той час володіла автомобілем у своєму районі Роузбанк, штат Нью-Йорк. Відомо, що Еліс Остін брала участь у Велосипедному клубі Стейтен-Айленда, була активною учасницею життя громади. Це було справді неймовірно, адже для жінки тієї епохи вона мала дійсно багато прав.
17 березня 1866 року народилася Елізабет Еліс Остінс у заможній родині на Стейтен-Айленді. Коли дівчинці виповнилося 3 роки, їх з матір’ю покинув батько, що змусило їх переїхати до сімейної ферми Clear Comfort. Мати з донькою жили разом з бабусею та дідусем (по материнській лінії), з дядьком, тіткою з чоловіком.
Мати Еліс померла, коли дівчинці виповнилося 10 років, дівчинка залишилася сиротою. У цьому ж році дядько Освальд, морський капітан, познайомив Еліс з мистецтвом фотографії, адже привіз їй на день народження із Англії фотоапарат із сухою пластинкою.
Фотографія
Подарунок дядька став для Еліс неймовірним поштовхом до дій. Свою шафу на другому поверсі вона перетворила на темну кімнату, де самостійно навчалася, удосконалюючи свою техніку.
Ймовірно, темну кімнату для проявлення знімків дівчині зробив її дядько Пітер (на 14 років старше Еліс), який був професором хімії у Ратгерському коледжі. Цікаво, що чоловік був досвідченим фотографом-аматором, тому міг поділитися своїм досвідом.
Ще у підлітковому віці дівчині вдалося стати однією з найуспішніших фотографів Америки. Вона вирушила у світ, щоб зробити яскраві світлини, присвятити себе мистецтву. У той час практично не було жінок, які б займалися фотографією, особливо, якщо враховувати діяльність поза студією. Фотографувати у ті часи – це означало поєднувати інтенсивно фізичну і делікатну роботу. Завдяки Еліс Остін був введений термін «вулична фотографія». За такі фото їй не платили, тому Остін вважала себе любителем, а не професіоналом.
Доречно додати до загального портрета жінки, як її сприймали оточуючі. Еліс Остін не була заміжньою, не мала дітей, займалася «не жіночою» для тих часів справою. Її просто не могли зрозуміти оточуючі та рідні, адже цей опис ніяк не можна було назвати типовим, він виходив за традиційні рамки.
Завдяки мистецтву фотографії можна передати чимало емоцій. Наприклад, Еліс Остін полюбляла спостерігати, як пором перетинає Іст-Рівер. Там часто жінка фотографувала іммігрантів у гавані Нью-Йорка, намагаючись зафіксувати момент, коли сміливі та рішучі до дій люди прагнуть почати життя заново. У її об’єктив потрапляли безхатьки, діти-заробітчани, а також люди, яких важко було ідентифікувати у ті часи якимось терміном.
Кохання, знайдене у Брукліні
Наприкінці 19 століття новаторська фотографиня відпочивала у горах Катскілл, де й зустріла кохання всього життя. Це була Ґертруда Тейт, енергійна вчителька танців та вихователька дитячого садка з Брукліну. Жінка була на шість років молодшою за Еліс, вона полюбляла носити перуку поверх своєї стрижки.
У період їхнього знайомства Ґертруда ненадовго покинула рідний Бруклін для лікування черевного тифу. Того літа у жінок зав’язалися романтичні стосунки, які тривали до кінця їх життя.
Еліс та Ґертруда часто подорожували на автомобілі разом із другом Гаєм Лумісом, який був спадкоємцем бруклінського лісового капіталу та холостяком. Відомо, що пара закоханих жінок практично кожного літа подорожувала Європою. Еліс Остін для таких трансконтинентальних подорожей пакувала плівки, залишаючи скляні негативи вдома.
Варто зазначити, що Еліс Остін мала простий та важкий фотоапарат. Звичайно, сучасним містянам важко уявити дерев’яні ящики з об’єктивом попереду, негативним тримачем позаду (елемент, який утримував скляну пластину із срібною емульсією). Еліс Остін закріплювала камеру на штативі, завдяки чому знімки виходили чіткими. Камера та пластина, об’єктив із штативом – все це важило загалом 50 фунтів.
У 1890 році Еліс Остін придбала камеру компанії Scovill. Такий пристрій був схожим на камеру 4х5 дюймів.
Та повернемося до кохання Еліс. Вона жила у відкритих стосунках зі своєю партнеркою протягом близько 50 років. Такий вибір був сміливим та неординарним. Тож, можна вважати, що Еліс Остін стала однією з перших жінок, які боролися за права ЛГБТК+ спільноти. До речі, є чимало сучасних публікацій, які посилаються на жінку, акцентуючи увагу на її виборі та сміливості.
Історія кохання Еліс Остін є хорошим нагадуванням про важливість любові та поваги, а також прийняття відмінностей.
Фінансова скрута та розлучення з коханою
У 1929 році фондовий ринок обвалився, фотографиня відчула фінансові труднощі, адже втратила всі свої заощадження під час краху на Уолл-стрітт. Далі була Велика депресія – і ще більша скрута. Жінки працювали, пропонуючи свої послуги фотографії та танців, проте у 1944 році були змушені продати Clear Comfort.
Еліс Остін та Ґертруду Тейт виселили з будинку у 1945 році, де вони щасливо проживали протягом трьох десятиліть. Ще чотири роки вони жили у квартирі у Стейтен-Айленд, до періоду, коли стало надто важко доглядати за Еліс Остін, яка страждала на артрит.
Жінок розлучили, кожна відправилася до своїх родин, які однаково ніколи не схвалювали ці стосунки. Ґертруду відвезли до Квінза, де вона продовжувала викладати танці щотижня, незважаючи на вік. Еліс опинилася у Staten Island Farm Colony, у будинку для бідних.
Можливо, щасливий випадок допоміг Еліс, адже нею зацікавився Олівер Дженсен. Чоловік у минулому працював редактором журналу Life, а у 1950 році працював над написанням книги «Повстання американських жінок». Під час своєї роботи, проводячи дослідження у підвалі Історичного товариства Стейтен-Айленда, він знайшов понад 3500 скляних негативів Еліс Остін. Вони його одразу приємно вразили. Він почав цікавитися їх авторкою. Ще більшого здивування додало розуміння, що новаторська фотографиня жива, знаходиться у будинку для бідних.
Чоловік організував збір коштів, під’єднавши свої зв’язки, щоб перевести жінку у будинок для престарілих.
Перша та єдина виставка
У 1951 році завдяки Оліверу Дженсену вдалося організувати першу та єдину за життя талановитої Еліс Остін виставку. Це було 7 жовтня, яке згодом стало Днем Еліс Остін. У цей надзвичайно важливий для жінки день поруч була кохана – її муза із Брукліну.
Цей день був одним із найщасливіших. Згодом жінка пережила інсульт, а вже до весни Еліс Остін не стало. Її кохана прожила до 1962 року. Жінки мріяли бути поховані разом, але родина Ґертруди категорично відмовила в її останньому бажанні, тому жінка похована на кладовищі Сайпрес-Гіллз у Брукліні.
Новаторське мистецтво фотографії збереглося у Будинку Еліс Остін. Це частково музей та меморіал, у цьому будинку закохані проживали більшу частину свого життя.
Список використаних джерел:
- https://www.nyctourism.com/articles/womens-history-nyc/?cid=NYCSEM_Google_S24_Content_Amplification_Womens_History&gad_source=1&gclid=Cj0KCQjwiOy1BhDCARIsADGvQnCCL18SQn0ylZinf_wKK2J5NdmvFllbJN7wepQUuLjcMpYGy56t0XwaApQTEALw_wcB
- https://www.themarginalian.org/2021/06/26/alice-austen/
- https://www.gothamcenter.org/exhibits/alice-austen/life-with-gertrude-tate