У кожного свій шлях до успіху. Якщо говорити про піаністку Симону Діннерштайн, то її історія нагадує казку. Вона дебютувала у 2005 році і відтоді яскраво палає. Більше про відому піаністку з Брукліну розповість brooklynka.
Рання історія
Симона Діннерштайн народилася та виросла у Брукліні. Відомо, що джерелом натхнення для юної дівчини був її тато Саймон. Він був ідеалістичним, безкомпромісним у мистецтві художником. У 29 років він виконав триптих у 14 футів завширшки, який нині знаходиться в Університеті Пенсильванії. Вона пригадувала, що слова батькам про мистецтво схоже на те, що вона думає та відчуває по відношенню до музики.
Вона грала у школі, а у 20 років – три роки навчалася у Пітера Серкіна, на якого теж вплинув Гулд. Разом вона зіграла із Пітером музику Баха. Це допомогло піаністці розкритися, досліджуючи та думаючи про музику Баха у іншому світлі.
Вона багато років виступала на невеликих концертних майданчиках, на територіях багатьох громадських центрів. Її виступ у в’язниці середнього рівня безпеки зібрав 15 000 доларів. Ще одне цікаве досягнення Симони у тому, що вона самостійно продюсувала запис «Голдбергських варіацій» Баха.
За словами Симони, у неї не було конкретного плану, а була низка випадкових подій, у яких вона робила правильний вибір.
Дебют у 2005 році
Він відбувся у Weill Recital Hall, отримавши неймовірну рецензію у New York Times.
У 2007 році Telarc випустила версію «Голдбергських варіацій». Маловідомою є історія, що до цього лейбл відхиляв пропозицію, як й інші. Річ у тому, що особа, відповідальна за маркетинг, дійшла до Арії і вона їй не сподобалася. Інші лейбли, навіть у тому разі, коли їм все подобалося, відхиляли пропозицію через ймовірний ризик.
На тому етапі було важко, адже було відчуття, наче галузь вмирає: платівки продавались мало, а звукозаписні компанії жили за рахунок концертів. Симона зіштовхнулася з ситуацією, коли вона розуміла, що більше концертів отримає після випуску платівки, проте інші – ні. Але Telarc все ж випустив запис «Голдбергських варіацій».
Загалом, 2007 рік став особливим для Симони Діннерштайн, адже вона отримала миттєве міжнародне визнання. Її запис був перший тиждень лідируючим у чарті класичної музики Billboard, а потім з’явився у списках «Найкраще за 2007 рік».
«Голдбергські варіації»: історія
Вперше вона почула їх у 13 років, разом із хлопцем, у якого була закохана. Вона пригадувала, що у юнака був програвач компакт-дисків. Тож, у його кімнаті Симона вперше слухала Арію. Для неї це було прозрінням, адже нічого більш зворушливого у житті вона не чула.
Виконання та запис цього монументального твору став неймовірно важливим для Симони. В одному з інтерв’ю вона розповідала більше про це. Піаністка пригадувала, як виграла прослуховування у закладі Астрал у Філадельфії, який допомагає молодим музикантам. У якості головного призу був дебютний сольний концерт, під час якого виконавиця мала змогу обрати самостійно свою програму.
Симона Діннерштайн пригадувала, як одного разу поверталася із чоловіком додому з концерту, розмовляючи про майбутній виступ. Тоді й прийшла ідея зіграти «Голдбергські варіації». Хоча спочатку ідея полягала у записі варіацій Гленна Гулда, адже творче подружжя обожнювало його.
Планування концерту трохи розтягнулося у часі, адже піаністка народила сина Адріана. Вона продовжувала підготовку ще на етапі вагітності, а також тренувалася, коли Адріан був ще немовлям.
Запис Арії видався повільнішим через фортепіано – гамбурзький Steinway 1903 року з особливо ліричним звуком. Симона, працюючи над твором, експериментувала, намагалася грати різними способами, але згодом зрозуміла, що гра йде у певному порядку.
Жінка одного разу сказала, що найбільшим викликом для музиканта є слухати те, що в його голові. У творі їй хотілося не постійного пульсу, а сповільнення, адже це дає вихід для більшої кількості варіацій.
Цікавий дует
Симона Діннерштайн у дуеті із Зуіллом Бейлі випустила повний запис творів Бетховена для фортепіано та віолончелі. Піаністка виступала перед аншлагом у Лінкольн-центрі, та була задоволена результатом. На її думку, дещо змінилося. Наприклад, вона стала більш сміливішою у питанні часу, інтервалів між варіаціями.
Вона виступала у Відні, виконувала Концерт мінор Баха із оркестром Франкфуртського радіо, із симфонічними оркестрами Міннесоти та Атланти.
Бах для талановитої піаністки займає центральне місце у творчості, проте її репертуар на цьому не закінчується. Прикладом є музика сучасного композитора Філіпа Лассера.
Симона Діннерштайн та Бруклінський оркестр
У 2023 році талановита піаністка виступала разом із Бруклінським оркестром. Захід проходив у Roulette Intermedium за адресою: 509 Atlantic Avenue Brooklyn. Виступ розпочався о 19:30 та тривав годину.
Програма включала прем’єру Симфонії №14 Філіпа Ґласса разом із його Тірольським концертом для фортепіано з оркестром за участю талановитої піаністки з Брукліну Симони Діннерстайн, яка була номінована на премію GRAMMY.
Окремо хочеться додати інформацію про Бруклінський оркестр. Це симфонічний ансамбль, створений у 2015 році, присвячений новій музиці. Діяльність оркестру зосереджена на сучасних композиторах. Засновником є Олів’є Ґліссаном, а головною ідеєю – об’єднання тих жанрів музики, які вкрай рідко зустрічаються на класичній сцені. Такий підхід дозволяє розширити оркестровий репертуар, роблячи симфонічну музику більш доступною для значно ширшого кола людей.
Мрія Симони
Вона мріє створити фонд у Нью-Йорку, щоб музиканти мали змогу адаптувати місцеві установи, організовуючи там концерти. Йдеться про лікарні, школи, тощо.
Симона вже розпочала цей шлях, впроваджуючи програму у державній школі Брукліна. Варто зазначити, що її син навчається у цій школі. У світі, де музика оточує нас всюди, жінка сподівається, що все може змінитися.
Цікаві думки
Симона Діннерштайн вважає, що неправильно, коли піаніст звертає увагу на себе, адже ключове місце має займати музика. Її не так цікавить історична практика виконання, як те, що з цього складається. Розглядаючи «Голдбергські варіації», Симона помічає композиційну техніку, яка надихає, дозволяє інтерпретувати музику.
Ще одне цікаве розмірковування стосується творчості Баха, яку тривалий проміжок часу неправильно інтерпретували. На думку Симони, люди вважали його музику сухою та неемоційною, математичною, проте вона не поділяла цих думок. Для неї його музика чуттєва, з певним релігійним запалом. Проте у музиці Баха потрібно думати про те, що він хотів сказати, в іншому випадку – у його музиці можна загубитися.
Широкі музичні інтереси
Жінка започаткувала ряд проєктів, якими хочеться поділитися.
- Вихід Світової прем’єри фільму «Око – це перше коло» в Університеті штату Монтклер. Симона сама задумала, створила та зрежисерувала такого плану першу мультимедійну постановку. Вона використала картину батька.
- Піаністка виконала «Американську мозаїку» Річарда Деніеля на цвинтарі Грін-Вуд у Брукліні. Прем’єра була присвячена всім тим, хто постраждав від пандемії.
- До пандемії вона запустила проєкт «Bach-packing». Вона відвідувала уроки музики у різних школах, граючи музику Баха.
- Жінка створила власний ансамбль «Бароклін», яким самостійно керує.
Тож, історія Симони Діннерштайн – це приклад людини, яка з раннього дитинства знала, що хоче кар’єру піаністки. Її цілеспрямованість та талант, «випадкові події із правильними рішеннями» допомогли досягнути бажаного.
