Німецьке контральто у Брукліні

Опера, як музичний жанр, зародилася у Флоренції наприкінці 16 століття. Першою оперою було твір «Дафна». Попри те, що народилась опера в Італії, визначні оперні виконавці з’являлися далеко за її межами. Більше на сайті brooklynka.com.

Німецьке коріння

Майже все життя Маргарет Обер, до її виходу на сцену, охоплена таємницею. Так, одні джерела стверджують, що майбутня співачка народилася в Брукліні в сім’ї німецьких емігрантів, а інші, що вона уродженка Берліна. Так чи інакше, в 1885 році на світ з’явилася дівчинка, якій судилося стати незабутньою оперною співачкою. І її талант зміг справити враження як на Європу, так і на Америку.

Співу Маргарет навчалася у Берліні. Так що, швидше за все, джерела які стверджують, що вона народилася в Берліні, найближчі до правди.

Навчалася співу дівчина в компанії Бенно Стольценберга та Артура Арндта. Приділяючи багато часу навчанню Маргарет та Артур закохалися та створили сім’ю.

Дебютувала дівчина з оперою Джузеппе Верді “Трубадур”. Починала Маргарита, як і багато молодих співачок, із самих низів. Наполеглива праця та талант привели її до сцени Берлінського державного оперного театру, який і став її домом на 35 років.

Великі ролі та Нью-Йорк

Першу свою велику роль вона отримала вже у віці 23-х років. Маргарет дісталася роль в опері «Аїда». Це не тільки стала перша велика роль дівчини, але ще й перший досвід роботи зі знаменитим партнером. Партію Радамеса співав Енріко Карузо. Працювати пліч-о-пліч з таким видатним оперним співаком було не тільки престижно, але ще й дуже пізнавально.

1908 рік взагалі був успішним для Маргарет. Окрім роботи Верді, вона зіграла головну роль в опері свого земляка Жюля Массні «Тереза».

На цьому успіх Арнд-Обер не закінчився. Її кар’єра лише набирала своїх обертів. Так, у 1901 році вона була частиною трупи опери “Poia” Артура Невіна, а ще через три роки вона знову співала оперу Верді «Дон Карлос». Це був перший раз, коли цю оперу ставили у Берліні. Дуже символічно, що саме берлінська співачка подарувала її німецьким глядачам.

Унікальне контральто – низький жіночий співочий голос, який славиться широким діапазоном грудного регістру – дозволили Маргарет підкорити не лише Берлін, а й Нью-Йорк.

1913 року Маргарет вперше вирушила до Америки, де дебютувала в Метрополітен — Опера в Нью-Йорку. За океан вона привезла разом із собою оперу Ріхарда Вагнера «Лоенгрін». Вона майстерно перетворилася на Ортруду.

Її успіх в Америці міг бути таким же приголомшливим, як і на батьківщині, але всьому завадила війна.

З початку Першої світової війни до германо – американців в Америці ставилися з такою самою неприязню, як і до німців. Можливо, Обер народилася все-таки в Брукліні, раз тодішні американці сприймали її як германо – американку. Хоча це їй не допомогло.

Репутація для оперного театру була над усе. Адже вони сильно залежали від благодійних внесків та піклувальників, а актриса з таким родоводом могла їм нашкодити. Під керівництвом театру заявило, що вони звільняють талановиту співачку, тільки тому, що народ її ненавидить. Хоча сама Маргарет ніколи не висловлювала слова підтримки тодішньому німецькому управлінню. А дізнавшись про війну навіть знепретомніла.

Боротьба за правду та талант без кордонів

Після звільнення з Метрополітен – Опера Маргарет подала до суду на театр, щоб відновити справедливість. Що саме ухвалив суд у тій гучній справі — не відомо. Вердикт не оприлюднили. Але відразу після нього Маргарет повернулася до Берліна. З цього можна зробити висновок, що нью-йоркський суд став на бік театру.

Звільнення з такого великого театру можна вважати повноцінним провалом. Але Арндт-Обер не опустила рук і продовжила виступати. Тим більше, що вдома її шанували та поважали. 1924 року Обер зіграла в опері «Її падчерка» Янечека Леоша.

Практично жодна світова прем’єра не пройшла без неї – “Велика грішниця” Едуарда Кюннеке, “Чорт, що співає” Франца Шрекера, “Пер Гюнт” Вернера Егка.

Америка може й відмовилася від голосу Обер, але Європа навпаки. 20 років Маргарет виступала на Міжнародному фестивалі пісні у Сопоті. Театри Іспанії, Голландії, Норвегії завжди з оваціями зустрічали її. Крім виступів у театрах, Маргарет подбала про те, щоб її голос не був забутий, залишивши кілька десятків записів.

.,.,.,.