Письменництво — це ремесло, яке досконало вдалося опанувати далеко не всім. Декому здається, що у ньому немає нічого складного. Всі ми в дитинстві писали твори в школі або навіть свої маленькі оповідання, і написати книгу не так вже й складно. Хоча це не так. Час і завзятість — дві складові, без яких книгу не написати. І Сьюзан Айзекс чудово змогла усвідомити це правило і стати однією з найвідоміших письменниць із Брукліна. Більше на сайті brooklynka.com.
З пером по життю
Народилася майбутня письменниця 7 грудня 1943 року в одному з найбільш густонаселених боро Нью-Йорка — Брукліні. У статті на своєму сайті Сьюзан згадувала, що народилася у котеджі із солом’яним дахом. Простий і непримітний будинок і таке ж дитинство сотень бруклінських діточок.
Освіта Сьюзан здобула в коледжі Квінс. Після закінчення навчання вона, як усі випускники, почала шукати роботу. Якось їй на очі потрапило оголошення про пропозицію стати програмістом. Це було далеко не те, про що вона мріяла. Але вибору не було. І тоді, ще міс Айзекс, зважилася пройти тестове завдання на виявлення здібностей до комп’ютерного програмування. Але вона провалилися. Вродженого таланту до цієї науки вона не мала. Що навіть на краще.
Після невдачі у програмуванні, Сьюзан вирушила до центру зайнятості, де їй запропонували її першу роботу у журналі «Сімнадцять». У студентські часи вона писала статті для університетської газети. Саме з того моменту вона й почала вважати себе письменником.
Від любовних порад до політичних промов
Перша робота сподобався Сьюзан. Їй подобалося працювати у редакції та писати. Але вона відчувала, що їй цього мало. Статті про любовні поради для підлітків і невпевнених у собі дівчат не приносили їй належного задоволення.
Щоб заповнити цю незрозумілу порожнечу всередині, Сьюзан почала писати промови для політиків. Спочатку це було як хобі, а потім стало реальним заробітком. В той самий час Сьюзан зустріла свого майбутнього чоловіка, федерального прокурора Елкана Абрамовица. Він поділяв її інтерес до політики. Вони одружились в 1968 році.
А далі життя вже місіс Айзекс змінилася. Спочатку народився син Ендрю, а потім і дочка Елізабет. Турбота про двох крихіток змусила її піти з журналу і повністю присвятити себе вихованню та турботі про дітей. Але не зовсім повністю. Сьюзан продовжувала писати промови для різноманітних політичних діячів, іноді публікувати статті у журналах. А весь вільний час, що залишився, вона присвячувала прочитанню детективів. Сама Сьюзен жартує, що читала надто багато детективів. Так багато, що це навіть було шкідливо.
Шкідливо в тому плані, що саме десятки прочитаних детективів наштовхнули її на думку написати власний. Маючи домашні турботи, виховуючи дітей і підробляючи написанням статей, Сьюзан ризикнула втиснути в свій щільний графік ще й роботу над книгою. Від чогось вона відразу знала, що зможе. І змогла.
Домогосподарка – детектив
Її першою книгою — детективом стала «Компрометуючі пози» («Compromising Positions»). Після заміжжя Сьюзан із чоловіком переїхали в передмістя на Лонг-Айленд. І не дивно, що дія книги відбуватиметься також на Лонг-Айленді. А головна героїня – домогосподарка-детектив.
Напевно всі чули історії про те, як автори-початківці ходять від видавництва до видавництва, а їхні дебютні книги не приносять їм колосального успіху. Але це не про Сьюзан Айзекс і не про її дебют. «Компрометуючі пози» переклали тридцятьма мовами, вона стала бестселером, потрапила в головну добірку Клубу «Книга місяця» і її купили для екранізації. Ось уже успіх, який надихає. Хоча спочатку, Сьюзан навіть не могла уявити собі, що її перші чернетки стануть популярними. Вона просто робила те, що приносило їй радість.
На цьому Сьюзан не зупинилася. Згадуючи цей час, Сьюзан не вважала себе надзвичайно крутим письменником. Точніше, важко було відповідати цьому образу. Сім’я, діти, передмістя, універсал та дві собаки — це не образ крутої тусовщиці. Але, Сьюзан подобалося її розмірене життя на узбережжі. І вона просто продовжувала писати. І після другої книги продовжила, і після третьої.
Попри те те, що всі книги Сьюзен – це звичайні детективи. Усі її романи були бестселерами New York Times.
Наукова робота та кіно
Крім написання детективів, Сьюзан активно займалася написанням науково-популярних робіт, статей на найрізноманітніші теми. Її думку цінували. 2000 року їй випала унікальна можливість писати про президентську компанію. Газета Newsday відправила Сьюзен висвітлювати головну політичну подію року для всіх американців. Це була одна з найяскравіших подій у житті місис Айзекс. Їй вдалося взяти інтерв’ю у Джорджа Буша — молодшого та бути присутнім на з’їздах кандидатів.
Крім огляду політичного життя країни, Сьюзан займалася рецензуванням книг для New York Times, Los Angeles Times, Washington Post та Newsday.
Приблизно одночасно Сьюзен почала писати ще й сценарії. Перший сценарій, над яким вона працювала, ґрунтувався на її першій книзі «Компрометуючі пози». Це було далекого 1980 року. Фільм знімала компанія Paramount, а головні ролі виконали неймовірні Сьюзан Сарандон та Рауль Хуліа. Окрім своєї дебютної роботи, Сьюзен працювала над сценарієм до фільму «Знову привіт». Але над екранізацією свого четвертого роману – «Світло в темряві» («Shining Through») – вона не працювала. Компанія 20th Century Fox не допустила її до роботи. Про причини такого рішення кіновиробників Сьюзен замовчує.
Її письменницька майстерність на всіх фронтах принесла її не жартівливе визнання не лише серед шанувальників детективних історій, а й серед своїх колег. Сьюзан Айзекс є лауреатом премій «Письменники для письменників», Джона Стейнбека та Центру листа Мерімаунт Манхеттен (при Манхэттенскому коледжі Мерімаунт).
Крім цього, Сьюзан стала людиною, яка оцінює чужі витвори. У момент написання рецензії на інші книги для різних газет вона була в правлінні Poets & Writers і президентом організації Mystery Writers of America. Членство в таких організаціях, як Міжнародна асоціація письменників — детективів, Американському товаристві журналістів та письменників, Творчої коаліції та інших, дозволяє їй спілкуватися з такими ж авторами, ділиться своїм досвідом, наставляти.
В американській спільноті вважається почесним займатися благодійною діяльністю. Завдяки своєму впливу та, чого вже таїти, фінансовому стану, Сьюзан Айзекс виступає піклувальником Фонду Коледжу Квінс, який вона закінчила, і Єврейській теологічній семінарії.
Крім вищезгаданих фондів, письменниця підтримує Асоціацію допомоги дітям та сім’ям Північного узбережжя та Коаліцію округу Нассо проти домашнього насильства. Проблеми тих, чиї можливості через різні обставини обмежені, завжди турбувала Сьюзан. Особливо після того, як її онук народився із синдромом «котячого крику». Це хромосомна мутація, яка спричинена відсутністю 5-ї хромосоми. Зіткнувшись особисто з цією «лотереєю життя» Сьюзан зрозуміла, як непросто може бути сім’ям, які не мають і десятої частини тих можливостей та фінансів, що є в неї.
Сьюзан завжди говорила про важливість свободи слова. Навіть була учасником компанії проти цензури. Автори повинні мати волю.
Життя Сьюзан Айзекс не можна назвати нудним. Хоча сама вона, говорить про інше. Навіть після дорослішання дітей, вона продовжує жити тихим і спокійним життям з чоловікому у передмісті.